Хтось із великих людей сказав, що коли у календарі нічого немає, а душа прагне свята..., то треба придумати свято і відзначити його.
Саме таке свято зібрало жителів Золотого Потоку - до них завітала людина пера, журналістка, редактор, літератор, громадський діяч - Марія Баліцька.
В цієї сильної жінки є талант від Бога - вміння писати вірші і озвучувати їх. Своїми творами вона прославляє наше Тернопілля, наш край. Кожен її твір - це сплеск душі, сплеск болю, сплеск любові.
Протягом життя людина зазнає душевних ран і всі ці рани для глибшої і сильнішої Віри.Тож "Віруймо розумом. Серцем, Душею... Віруймо! Віра спасе." - слова нашої гості.
Дійсно, віра потрібна нам в впевненості завтрашнього дня, в перемозі, в житті.
Природа рідного краю,схід сонця, квіти, спів пташки, дощ - все це мелодійно ллється в поезії Марії Баліцької.
Батько і мати - два крила для дитини, на яких вона здіймається у небо.Вірш присвячений мамі і пісня для тата у виконанні п. Марії зачарували всіх.
Із сльозами і сумом звучав твір присвячений нинішнім солдатам і їх матерям.
Виховання майбутнього покоління - актуальна тема. Марія Йосипівна каже,що дітям треба давати все, що можна дати - материнське і батьківське серце, любов, ласку, тільки не гроші(бо їх завжди буде мало)
"Побивалась чайкою. Та й по між дітьми
Щоб зростали мудрими добрими людьми
А коли в самої з болю впали крила
Лікували діти їх, піднімали діти їх - не даремно вчила..."
Марія Баліцька "Жменька щастя"
Музичним дарунком для пані Марії були пісні у виконанні церковного хору і дітей, які прийняли Перше Причастя.
Нових творчих злетів Вам, Маріє Йосипівно! Натхнення, радості від життя, мирного неба, здоров`я на многії і благії літа!
Немає коментарів:
Дописати коментар