"Не було села, а в ньому хати, - пише В.Скуратівський, - де не палахкотіли б під вікнами мальви - ці незрадливі обереги нашої духовної спадщини. Всім, хто вирушав в далеку дорогу, вони нагадували: там земля мила, де мати родила!"
У Біблії є згадка, що Мойсей лікував хворих від лихоманки відваром з мальви. І мав рацію, адже мальва має протизапальні властивості, її листя можна прикладати до шкіри при опіках.
У народній медицині приймають настій квіток при кашлі, препарати з мальви призначають при захворюваннях легенів і бронхів.
А ще мальву здавна вживали в їжу. Солодкі зелені стебла і листя додавали в супи і салати, порошком із сушеного листя посипали різні страви. Незрілі плоди маринували і використовували для приготування розсольник, борщів, солянок.
Існує багат свідчень того, що під час Голодомору українські селяни, рятуючись від голоду, харчувалися окрім інших диких рослин й калачиками (ще одна назва мальв).
Часто мальви вишивали на українських сорочках. Тому квіти мальви на вишиванці давали захист роду людині, що її носила.
Роман видатного українського письменника Романа Іваничука так і називається «Мальви» (1968 рік):«… Несла дитину на руках і підставляла свою спину під нагайки, затуляючи крихітку. А під ногами то тут, то там подибувалися вигнані, певне вітрами, на чужину мальви – ті самі, що пишалися разом із соняшниками, рівні з ними, біля українських білостінних хат.»
А ще Мальвою звуть добру героїню Книги Сашка Дерманського «Крамничка тітоньки Мальви»
Найвідоміша пісня про ці квіти - «Балада про мальви». Музика Володимира Івасюка на вірші Богдана Гури. Вперше була виконана Софією Ротару у 1975 році.