25 листопада українці і світ вшановують пам'ять всіх вбитих Голодомором.Традиційно о 16.00 пам'ять загиблих під час геноциду українського народу вшановують хвилиною мовчання та запалюють свічку.
Вогник цієї свічки - символ пам'яті про всіх знищених голодом.
Скорботна книжкова виставка "Україна в пеклі голодоморів"в бібліотеці
"Пісня поміж нас" - тема чергового засідання клубу за інтересами в Золотопотіцькій бібліотеці. Присутні співали українські народні пісні, повстанські, жартівливі, авторські. Згадували пісні свого дитинства та юності та пісні, які співали їхні батьки, бабусі й дідусі.
Українська пісня... Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою.
З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Михайло Стельмах писав, що пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи в ніжності струни. Вона допомагає хліборобу в полі, трудівнику за верстатом, господині в обісті. Пісня допомагає в горі та звеселяє у щасті.
Пісня - це голос душі народу, вияв його працелюбності й співучої вдачі, образне втілення його історії, моралі, мрій і прагнень. Народжувалась пісня в праці й забавах, в календарних обрядах та ритуальних дійствах наших предків. Ніжним голосом лунала пісня над колискою немовляти, теплими руками обіймала закоханих, вилась жайвором над росяним ланом, Пісня вчить любити Батьківщину, боротися за її волю, допомагає осмислити минуле, згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радісним і красивим. З пісні покоління за поколінням черпає духовні сили, мудрість.
Плине час. Народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. Але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісня. Сучасні українці не втратили любові до пісні, вона живе в кожному домі.
Під такою назвою в бібліотеці відбулося дитяче свято. Його підготували учні 4-Б класу разом із класним керівником Оксаною Павлівною Сеник. Діти розказували про те як вони дружать із книжкою, читали вірші, співали пісні. На святі були також присутні батьки, дідусі. Присутні поділилися на дві команди - "Чомусики" та "Томусики" і брали участь у конкурсі "Хто згадає більше прислів'їв про книгу?", у конкурсі " Відгадай казкову річ", відгадували телеграми від казкових героїв та відповідали на запитання вікторини.
Цікавою була інсценізація про книгу, коли її не берегти, яку підготували діти: Семак Аня, Даниїл Парасіч, Наталя Дармограй, Максим Бобин.
В кінці свята бібліотекар Люся Шестопалко звернулася до батьків з рекомендаціями що до читання книг і також похвалила четвертокласників за активність.
Щиро і мелодійно звучало поетичне слово в нашій бібліотеці у неділю.
Присутні мали змогу поринути у тонкий дивовижний світ, зітканий із віри і добра, у поетичний дивосвіт, де літо посеред зими, де "близькі домашні зорі", де "лелеки мріють під дахами", де "промінь сонця землю не дістав", де "орди наступали", де на оселі "повзе горе", де сміється росяне стигле яблуко, що гупнуло у траву і дрімає рідна хата.
Це світ, створений цікавою творчою людиною - Ольгою Тимофеєвою.
Ольга Олександрівна Тимофеєва(Крисюк) - поетеса, журналістка, освітянка, уродженка смт. Золотий Потік, викладач педагогіки та психології, авторка багатьох методичних та літературно-художніх видань, численних виступів на телебаченні та на сторінках регіональних всеукраїнських та зарубіжних видань, член Спілки журналістів України та член Національної спілки письменників Закарпатської області.
Усе на світі має свій початок: Для колосу - зернятко у ріллі, Для річечки - джерельце непочате, А для родини дітоньки малі.
Діти -"святая всіх святих", тому з великою радістю поетеса пише для дітей і про дітей.
Пані Ольга презентувала книжечку віршів для малят «Колискова для сонечка», методичний посібник для педагогів та батьків «Кришталеві джерела» (у співавторстві з Іваном Тимофеєвим), збірник «Затія-дивоглядія. Як зробити ляльковий театр другом кожної дитини» (у співавторстві з Олександрою Борисенко) та «Зошит дошколярика»
Останні три посібники розроблені з урахуванням вікових особливостей дітей, виховання і навчання дітей дошкільного віку, рекомендованих Міністерством освіти і науки України.
"Колискова для сонечка"- це віночок співанок, примовлянок, лічилок, загадок, жмурилок та ін. Книжечка ця особлива тим, що містить диск на якому записані пісні на слова О. Тимофеєвої.
Книжечка "Сонячні каруселі" побачила світ завдяки розумінню і сприянню вчительки із Золотого Потоку Ж.О.Дюк та її доньки Т. Комарницької
Та і взагалі у віршах п. Ольги для дітей багато веселощів, фантазійних образів, пустотливих пригод, розваг. допитливий читач знайде відповіді де ночує сонечко, чим пахне літечко, що сниться котику, де ночує жабка.
Вірші ці допомагають малюкам відкрити чарівний світ материнської мови, пізнавати навколишній світ і себе в ньому.
Авторка розповідала про себе свою творчість, цікаві життєві історії, з теплотою згадувала школу, вчителів, ділилася власними переживаннями та емоціями.
Пані Ольга - людина з "корінням у минулому" і свою любов до рідного краю передає у віршах "Золотий Потік", Моя колиска", "Домівка".
Маленька моя батьківщино, Сперезена батогами, Розтоптана і розбита Чужими й своїми гріхами. Ти знову і знов золотієш Воскреслою з попелу птахою... Надії твої не марніють, Лелеками мріють над дахом.
Відмінна риса творчості авторки - це непереборне тяжіння до джерел, до правоснов, до своїх витоків. Ці твори виколисані на "потічкових хвильках моєї вітцівщини".
Життєва дорога поетеси не була встелена квітковим цвітом, бувало всяке, як і у всіх людей. Але віра в Бога допомагала здолати негаразди життя.
Я не мала корон з кришталю, Ні ланців золотих з самоцвітами – Повне серце дістала жалю З калиновими білими квітами. І дороги мої не текли Ні бетонами, ані асфальтами, А стежинами вгору вели Понад прірвами та розп'яттями. Я подяку, мій Боже, кладу Щирим словом святої молитви За любов, за печаль, за біду, Що дозволили душеньці вижити.
У кожної людини своє життя, є в ньому і чорне і біле. І кожна людина несе свій хрест. Життя наше повне несподіванок і ніхто не знає, що чекає нас завтра.
Чи довга ще ця дорога, Чи видно її кінець? Тримає на ній, о Боже, Лиш Віри Твоєї вінець.
Раніше до Зарваниці йшли старші люди. Сьогодні ж до Зарваниці йдуть всі - молодь, діти, літні... Поетеса звертається до Зарваницької Божої Матері в надії зцілити нестерпні болі і пекучі рани всіх прочан.
Матінко Божа, кохана, Зціли їх пекучі рани, Омий їх водою з джерельця, Любов'ю діткнися до серця!
У всіх нас батьки - найдорожчі нам люди. Тож із великими словами вдячності згадує Ольга Олександрівна своїх батьків у віршах "Мамі", "Батькові"
Любов, кохання... Ці високі почуття кожен із нас розуміє по своєму. Авторка майстерно читає свої ліричні вірші.
Любов Ольги Тимофеєвої - це сила, висока, моральна, чиста, вільна, що не терпить приниження. Вона дається Всевишнім як дар, як щастя. Авторка лагідно торкається жіночої душі, описує почуття притаманні кожній жінці.
В них – погляду стріла відверта, Меди солодкі на устах. У них заплутатися – розкіш, Відчути гострий смак життя, Несмілий дотик, шалу поспіх, І – вже не буде вороття.
Поезія Ольги Олександрівної - молитви, молитви за дітей, за Україну, за світ, за мир, подяка за прожитий день.
Любімо світ, творімо молитви За мир, за спокій, за Любов над нами, Щоб піснею ішло життя в віки, Щоб спогади світили нам зірками.
Жити з Богом, творити добро, сіяти навколо себе любов -все це велике щастя. Щастя справжньої жінки. Поетеса творить себе, свій світ, промовляючи людям слово на радість, прагне вдосконалити суспільство, вболіває за рідну Україну, співає хвалу Життю.
Коли вже Світ засне натанцювавшись,
Коли ворота відкриває Небо,
Вуальку сну, прозору, підійнявши,
Щораз нова йду, Господи, до тебе.
І припадаю до твоїх криниць,
І п'ю щасливі миті одкровення,
І падаю перед тобою ниць,
Благаючи Твого благословення.
Ольга Тимофеєва з юності захоплюється мистецтвом фотографії. На нашому святі вона представила свої фотороботи. Захід сонця, краплинка роси на квіточці, мила білочка, красень лебідь, куполи церкви, осиротілий жовтий листочок на асфальті, краса осені, сусідський собака. Все це оточує нас, але за буденними справами і проблемами ми цього не помічаєм. А все це наше, рідне, частинка нашої України.
Наприкінці нашого свята лунало багато теплих слів, побажань. Особливо щирі вони були від колишніх вихованців Ольги Олександрівної, діточок Золотопотіцького дитсадка далекого 1974 року. Вони пам'ятають свою виховательку і гордяться нею.
З вітальним словом до землячки звернулися директор школи В.В. Свєташ, зав. дитсадком О. Г. Кузевич, директор Будинку культури В. П. Семак, бібліотекар с. Скоморохи М. М. Денис, вчителька І. І. Страмик та працівникм бібліотеки.
Музичним дарунком для гості була"Пісня про маму" у виконанні М. Сербенської.
Бажаємо нашій землячці Ользі Олександрівні здоров'я, творчих успіхів на ниві слова, радості від життя та Божого благословення! Чекаємо нових віршів.
14 жовтня – це День Покрови Пресвятої Богородиці, День заснування Української Повстанської армії, День українського козацтва та День захисника України.
Оберегом кожної нації є її культура та духовні цінності, що передаються від покоління до покоління. Особливо це стосується цього свята, започаткованого ще нашими пращурами. Як відомо, воно знайшло своє продовження і в часи Запорізької Січі. Наші козаки вважали Пресвяту Богородицю своєю заступницею і покровителькою. Звертаючись до неї, вони казали: «Покрий нас чесним своїм покровом та ізбави нас від усякого зла».
Тож всіх козаків - зі святом! Міцного здоров'я Вам, незламної волі до перемоги та патріотичного духу, який допоможе долати будь-які перешкоди, щастя, здоров’я, наснаги у відродженні кращих національних традицій.
8 жовтня 2017 року відійшла у вічність людина, яка все своє життя присвятила бібліотечні справі - Юлія Василівна Савірко. У нашій Золотопотіцькій бібліотеці вона працювала у 1954-1986рр.
Напередодні свята Всеукраїнського дня бібліотек у нашій бібліотеці відбулася розмова за круглим столом " Сучасна бібліотека: якою їй бути?"
Учасниками круглого столу були представники влади - Ю З. Поврозник, Г.І.Дручок, О.С. Калинюк; бібліотекарі навколишніх сіл - С. Бучинська, Л. Джердж, Г. Гудима, Г. Федорончук, М. Шестерняк; зав. дитячим садком О. Г. Кузевич, вихователь дитсадка О.Борчук, молода місцева поетеса О. Микуляк; М. Г. Навроцький.
Учасники ділилися спогадами про свої перші походи в бібліотеку і першу книжку, обмінювалися думками якою має бути сучасна бібліотека. Бібліотекарі навколишніх сіл розказували про свої проблеми, бажання поповнити фонди. Також говорилося і про значення бібліотек - це є центр інформації, центр спілкування, дозвілля, центр відродження та збереження культури.
Сьогодні виникла необхідність врахування змін в інформаційному середовищі, змін в виробництві, змін в потребах людей і можливостях їх задоволення.
Над нами ще тяжіє уявлення про бібліотеку як про "теку""бібліо", тобто сховище книг.
Але вже виросло нове покоління, воно комп'ютерно грамотне, оснащене мобільними телекомунікаційними приладами, спілкується на відстані і хоче одержувати нові види послуг в бібліотеці. Тому виникла необхідність сформувати новий, збагачений образ бібліотеки, який відповідає сучасному життю.
Сучасна бібліотека повинна бути з якоюсь родзинкою, бути якоюсь особливою, яскравою, справити враження на сучасного читача. Бібліотека це місце де людина може реалізувати себе, поспілкуватись, задовільнити свої інтереси та уподобання.
Проходять роки, міняється бібліотека, проте вона завжди була, є і залишається "аптекою душі"
.З нагоди цього свята працівники бібліотеки смт. Золотий Потік підготували книжкову виставку "З Україною в серці". Вітаємо всіх зі святом! Нехай Ваші серця наповнюються гордістю за нашу державу. Слава Україні! Героям слава!
Зараз - особливий час. Ми звертаємось до джерел народної творчості, і народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають. То напевно чим більше ми будемо їх знати, то і життя наше буде більш радісним, і духовно багатшим.
Ми не уявляємо рідної батьківської хати без вишиванок і рушників. Саме з батьківської хати починається пізнання світу. Білі стіни, біла стеля - неначе виткані з маминого полотна. А на стінах виграють розгаптовані квітами рушники. А на рушниках горять китиці калини, дубові листочки, барвисті узори.
Яким затишком, спокоєм і теплом віє від цих рушників.
Година народознавства "І на тім рушникові..." відбулася на черговому засіданні жіночого клубу за інтересами "Спілкування для душі" в Золотопотіцькій бібліотеці.
Про оберіг української родини, його символічні значення та застосування розповіла присутнім бібліотекар Люся Шестопалко.
Присутні співали пісні: "Пісня про рушник", "Два кольори", "Мамина сорочка", "Вишиванка"
Вишиті рушники - це наша гордість, наша спадщина.
Нестримно
біжить час… Роки ідуть невпинно. Десь на пустому полі повиростали будинки.
В когось виріс садок…Одні молодята, несподівано, стали батьками… Інші молодята, так само несподівано, стали бабцею та дідом…
Хтось повів дитину до школи і довго не міг оговтатись, що має в хаті першачка… А хтось закінчив школу і, знову ж-таки несподівано, став неймовірно дорослим.
Час біжить, а все навкруги міняється.
Ну і нехай! Аби тільки ті зміни були добрими.
А про минулі часи нам завжди нагадають старі фотографії.
Свято День села в Золотому Потоці доповнювала виставка старих фотографій "Фрагменти з минулого" яку організували і оформили працівники бібліотеки. Жителі селища та його гості мали можливість зануритись у минуле і побачити старі вивіски чи афіші, будинки, школу, пам'ятні місця, колишніх вчителів, туристичні походи з Іваном Антоновичем Ружицьким в різні цікаві місця , низку деталей тодішніх років, архітектурний декор .Можливо цих фотографій у когось немає, але він себе там упізнає .
23 липня 2017р., коли Золотий Потік святкував День селища в бібліотеці відбулася презентація поетичної збірки Ольги Микуляк "Любов до життя."
Оля Микуляк народилася в Золотому Потоці в 1993р., закінчила місцеву школу. Навчалася в
Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Т.Г. Шевченка (2015). Переможець конкурсу міжнародних знавців української мови ім. Петра Яцика. Паралельно навчалася в німецькому університеті м. Фехта, проходила там аспірантське стажування.
На даний час навчається в Східно-Європейському національному університеті м. Луцьк в аспірантурі, спеціальність - германські мови.
Вихід поетичної збірки пов'язаний із трьома важливими подіями в житті авторки. Це: навчання у КОГПІ(А) ім. Т. Шевченка; знайомство і дружба з кандидатом філологічних наук, доцентом, своїм викладачем української мови і вірною подругою Інною Оверківною Волянюк, яка була помічником, наставником, порадником, справжнім другом. Саме Інна Оверківна була ініціатором видачі збірочки з віршами Олі. І третє це - перемога у 15 Міжнародному конкурсі з української мови ім. Петра Яцика, який став справжнім подарунком долі і увінчанням постійної наполегливої праці над собою, своїми знаннями.
Вихід збірочки збігся з днем народження Олі, і це був для неї найкращий подарунок.
Назва збірки пов'язана з віршем "Поклик серця".
Любов до життя, до Господа прищепила авторці матуся, тому всі емоції, любов і подяку для мами Оля передає у вірші "Матуся".
Кредом життя юної поетеси є слова, які вона визначила для себе: "Вірю, мені все вдасться, адже зі мною Бог." Любов до Господа і відчуття його присутності у своєму житті відображаються в віршах "У світі легко з Богом жити", "Господи, не знаю, як правильно йти", "Святе причастя."
З Божою допомогою та підтримкою близьких серцю людей Оля завжди ставить перед собою мету і старається досягти бажаного - вірш "Мета."
Оскільки Оля обрала професію вчителя і повністю задоволена своїм вибором, ні хвилини ні про що не жаліє, тому написала собі і всім педагогам своєрідне "Послання вчителю."
Життя авторки пов'язане з мовами, тому в збірочці є декілька віршів присвячені мові та нашому Кобзареві - Т.Г. Шевченку. Це вірші - "Мова", "Шевченкове слово."
Та по при все в житті буває всяке: сум і радість переплітаються. Не завжди те, чого ми хочемо збувається, при цьому, якщо уважно придивитися та розтлумачити про життя, то все, що не станеться, то на краще . Про все це в вірші "Буває так..."
А взагалі Оля визначила для себе три важливі речі:
коли ти з Богом - у світі немає нічого неможливого
коли в тебе вірять, ти можеш зробити все
у світі ми зустрічаємо тільки потрібних людей, у потрібний час
З особливою цікавістю гості свята слухали твір Олі "Перон поєднав", в якому всі слова починаються на літеру "П".
Присутні в залі мали можливість переглянути відео-ролик про творчий шлях авторки, її будні та досягнення.
З вітальним словом звернулися до молодої поетеси присутні гості - Богдана Василівна Зелінська, Марія Климентівна Моспан, Микола Григорович Навроцький, Марія Денис, Марія Григорівна Собчук, Ірина Іванівна Страмик, Ольга Сенів, Оксана Павлівна Сеник, Юля Шестопалко, бібліотекар Марія Добринська.
На закінчення мама Олі подякувала всім за теплі слова і пригостила присутніх смачним сирником.
Вишиваний рушник… Наш добрий оберіг. Національний символ.
Він передається з покоління в покоління. Про нього і досі ходять легенди, його
оспівують в народних піснях.
В українських народних обрядах рушники є символом злагоди,
краси. Вишивали їх до кожного свята, будь-якої урочистої події. Український
рушник прийшов до нас з давніх часів. Колись без вишитого рушника не обходилось
жодне свято в родині.
Без рушника, як і без пісні, не обходилося жодне народження,
одруження, поховання людини. Рушником перев'язували на весіллі руки молодим, з
хлібом-сіллю зустрічали на рушнику дорогих гостей.
Рушник - одвічний оберіг українського народу,захисник дому, сім'ї, всього роду.
Величезну роль мав рушник, який давала мати сину, що вирушав
у далекудорогу. Адже саме рушник
оберігав від лиха.
Але народ використовував рушник не тільки на свята. Ознакою
охайності, працьовитості кожної господині була прибрана хата і чистий рушник.
І сьогодні в домівках українців можна побачити рушники. Це
не тільки прикраса. Пломеніє червоний колір, сумує чорний, і вічною святою
білиною сяє тло рушника. Торкнись долонею рушника, і ти ніби полинеш над
світом, де так тісно обійнялися любов та журба.
Сьогодні вишиваний рушник залишається скоріше символом, ніж
чимось звично побутовим. Але цей символ несе в собі весь досвід українського
народу, його культуру, є символом України.
Недарма його прославляли Тарас Шевченко, Павло Тичина,
Андрій Малишко.
23 липня Золотий Потік святкував День села. З нагоди цього
свята в селищній бібліотеці була влаштована виставка вишитих рушників народних
умільців Золотого Потоку. Роботи на виставку надали: Марія Гірняк, Оля Гавлік, ІринаПодолян, Надія Мукан, Наталя Капуш,
Ірина Стовпюк, ГалинаПрончук,
Галина Панкевич, Людмила Велетик, Люба Стасюк, Ольга Калинюк, Леся Лебухорська.
Ці односельці представили на виставку рушники з сучасною вишивкою. Вабили око
своєю різноманітністю серія весільних рушників. Також були на виставці роботи
наших бабусів - старовинна вишивка.
Вишитий рушник - неоціненний скарб. в хрестиках і стібочках якого
вкладено багато тепла, любові, радості, які примушують завмирати серце і тішити
душу.
Український вишитий рушник пройшов крізь віки, і сьогодні символізує
чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не
черствіє душею.
Постать генерал-хорунжого Романа Шухевича - провідного члена
ОУН, Головного Командира УПА, займає особливе місце в історії українського
визвольного руху. Адже він - видатний військово-політичний діяч з неординарним
стратегічним мисленням, організаторський талант якого дозволив УПА в умовах
бездержавності вести збройну боротьбу протягом багатьох років.
Усіх, хто цікавиться історією рідного краю, запрошуємо
переглянути виставку „Життя, покладене на вівтар незалежності", щоб ще раз
звернутися до тематики визвольних змагань та подвигу героя України Романа
Шухевича.
В неділю 16.07.2017р. гостем нашої бібліотеки була наша землячка,
студентка Тернопільського Державного медичного університету ім. І.Я.
Горбачевського, Тернопільського національного педагогічного університету ім.
В.М. Гнатюка, учасниця літературних фестивалів, редактор веб-сторінки
мистецького проекту "Арт-Двір"
в м. Бучач, прес-секретар "Літературного
центру імені Агнона"Тетяна Іваніцька.
Авторка презентувала свою
поетичну збірку "Carpe Diem", В перекладі з латинської мови назва збірки
означає "використовуй момент, який
маєш". Збірка складається з двох розділів "Sic fata tulerunt" (лат. - така доля) та "O, nomem dulce libertatis"
(лат. - о, солодке слово
"свобода").
Юна поетеса в своїй поезії висловила
свої думки. емоції, хвилювання, любов до рідного міста, світогляд.
Присутні одержали багато
позитивних емоцій від прочитаних віршів авторки.
Бажаючі мали можливість
придбати збірку Тані Іваніцької та одержати автограф.
Авторці бажаємо успіхів у
будь-яких починаннях, щоденних справах, планах та сподіваннях, творчого натхнення
та нових звершень!
29 червня в приміщенні Золотопотіцької бібліотеки відбувся семінар проекту DOBRE - захід для розвитку об'єднаних громад. Мета семінару - залучення громадскості до ефективного управління в громаді.
Представник Західно-українського ресурсного центру Соломія Саврук спілкувалася з присутніми про стратегію економічного розвитку.
На семінарі звучали цікаві ідеї, нові знання й натхнення.
