Пісня буде поміж нас

"Пісня поміж нас" - тема чергового засідання клубу за інтересами в Золотопотіцькій бібліотеці. Присутні співали українські народні пісні, повстанські, жартівливі, авторські. Згадували пісні свого дитинства та юності та пісні, які співали їхні  батьки, бабусі й дідусі.

Українська пісня... Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою.

З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Михайло Стельмах писав, що пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи в ніжності струни.  Вона допомагає хліборобу в полі, трудівнику за верстатом, господині в обісті. Пісня допомагає в горі та звеселяє у щасті.

Пісня - це голос душі народу, вияв його працелюбності й співучої вдачі,  образне втілення його історії, моралі, мрій і прагнень. Народжувалась пісня в праці й забавах, в календарних обрядах та ритуальних дійствах наших предків. Ніжним голосом лунала пісня над колискою немовляти, теплими руками обіймала закоханих, вилась жайвором над росяним ланом,  Пісня вчить любити Батьківщину, боротися за її волю, допомагає осмислити минуле, згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радісним і красивим. З пісні покоління за поколінням черпає духовні сили, мудрість.

Плине час. Народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. Але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісня. Сучасні українці не втратили любові до пісні, вона живе в кожному домі.

Наша пісня буде жити вічно.

Тарас Шевченко пророчо сказав про це :

 

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

От де, люди, наша слава,

Слава Украні!