Поетичний дивосвіт Ольги Тимофеєвої

Щиро і мелодійно звучало поетичне слово в нашій бібліотеці у неділю.

Присутні мали змогу поринути у тонкий дивовижний світ, зітканий із віри і добра, у поетичний дивосвіт, де літо посеред зими, де "близькі домашні зорі", де "лелеки мріють під дахами", де "промінь сонця землю не дістав", де "орди наступали", де на оселі "повзе горе", де сміється росяне стигле яблуко, що гупнуло у траву і дрімає рідна хата.

Це світ, створений цікавою творчою людиною - Ольгою Тимофеєвою.

Ольга Олександрівна Тимофеєва(Крисюк) - поетеса, журналістка, освітянка, уродженка смт. Золотий Потік, викладач педагогіки та психології, авторка багатьох методичних та літературно-художніх видань, численних виступів на телебаченні та на сторінках регіональних всеукраїнських та зарубіжних видань, член Спілки журналістів України та член Національної спілки письменників Закарпатської області.

Усе на світі має свій початок:
Для колосу - зернятко у ріллі,
Для річечки - джерельце непочате,
А для родини дітоньки малі.

Діти -"святая всіх святих", тому з великою радістю поетеса пише для дітей і про дітей.

Пані Ольга презентувала книжечку віршів для малят «Колискова для сонечка», методичний посібник для педагогів та батьків «Кришталеві джерела» (у співавторстві з Іваном Тимофеєвим), збірник «Затія-дивоглядія. Як зробити ляльковий театр другом кожної дитини» (у співавторстві з Олександрою Борисенко) та «Зошит дошколярика»

Останні три посібники розроблені з урахуванням вікових особливостей дітей, виховання і навчання дітей дошкільного віку, рекомендованих Міністерством освіти і науки України.

"Колискова для сонечка"- це віночок співанок, примовлянок, лічилок, загадок, жмурилок та ін. Книжечка ця особлива тим, що містить диск на якому записані пісні на слова О. Тимофеєвої.

Книжечка "Сонячні каруселі" побачила світ завдяки розумінню і сприянню вчительки із Золотого Потоку Ж.О.Дюк та її доньки Т. Комарницької

"Котикові пісеньки" - ніжні, теплі вірші-пісеньки.

Та і взагалі у віршах п. Ольги для дітей багато веселощів, фантазійних образів, пустотливих пригод, розваг. допитливий читач знайде відповіді де ночує сонечко, чим пахне літечко, що сниться котику, де ночує жабка.

Вірші ці допомагають  малюкам відкрити  чарівний світ материнської мови, пізнавати навколишній світ і себе в ньому.

Авторка розповідала про себе свою творчість, цікаві життєві історії, з теплотою згадувала школу, вчителів, ділилася власними переживаннями та емоціями.

Пані Ольга - людина з "корінням у минулому" і свою любов до рідного краю передає у віршах "Золотий Потік", Моя колиска", "Домівка".

Маленька моя батьківщино,
Сперезена батогами,
Розтоптана і розбита
Чужими й своїми гріхами.
Ти знову і знов золотієш
Воскреслою з попелу птахою...
Надії твої не марніють,
Лелеками мріють над дахом.

Відмінна риса творчості авторки - це непереборне тяжіння до джерел, до правоснов, до своїх витоків. Ці твори виколисані на "потічкових хвильках моєї вітцівщини".

Життєва дорога поетеси не була встелена квітковим цвітом, бувало всяке, як і у всіх людей. Але віра в Бога допомагала здолати негаразди життя.

Я не мала корон з кришталю,
Ні ланців золотих з самоцвітами –
Повне серце дістала жалю
З калиновими білими квітами.
І дороги мої не текли
Ні бетонами, ані асфальтами,
А стежинами вгору вели
Понад прірвами та розп'яттями.
Я подяку, мій Боже, кладу
Щирим словом святої молитви
За любов, за печаль, за біду,
Що дозволили душеньці вижити.

У кожної людини своє життя, є в ньому і чорне і біле. І кожна людина несе свій хрест. Життя наше повне несподіванок і ніхто не знає, що чекає нас завтра. 

Чи довга ще ця дорога,
Чи видно її кінець?
Тримає на ній, о Боже,
Лиш Віри Твоєї вінець.

Раніше до Зарваниці йшли старші люди. Сьогодні ж до Зарваниці йдуть всі - молодь, діти, літні... Поетеса звертається до Зарваницької Божої Матері в надії зцілити нестерпні болі і пекучі рани всіх прочан.

Матінко Божа, кохана,
Зціли їх пекучі рани,
Омий їх водою з джерельця,
Любов'ю діткнися до серця!

У всіх нас батьки - найдорожчі нам люди. Тож із великими словами вдячності згадує Ольга Олександрівна своїх батьків у віршах "Мамі", "Батькові"

Любов, кохання... Ці високі почуття кожен із нас розуміє по своєму. Авторка майстерно читає свої ліричні вірші.

Любов Ольги Тимофеєвої - це сила, висока, моральна, чиста, вільна, що не терпить приниження. Вона дається Всевишнім як дар, як щастя. Авторка лагідно торкається жіночої душі, описує почуття притаманні кожній жінці.

В них – погляду стріла відверта,
Меди солодкі на устах.
У них заплутатися – розкіш,
Відчути гострий смак життя,
Несмілий дотик, шалу поспіх,
І – вже не буде вороття.

Поезія Ольги Олександрівної - молитви, молитви за дітей, за Україну, за світ, за мир,  подяка за прожитий день.

Любімо світ, творімо молитви
За мир, за спокій, за Любов над нами,
Щоб піснею ішло життя в віки,
Щоб спогади світили нам зірками.

Жити з Богом, творити добро, сіяти навколо себе любов -все це велике щастя. Щастя справжньої жінки. Поетеса творить себе, свій світ, промовляючи людям слово на радість, прагне вдосконалити суспільство, вболіває за рідну Україну, співає хвалу Життю.

Коли вже Світ засне натанцювавшись,

Коли ворота відкриває Небо,

Вуальку сну, прозору, підійнявши,

Щораз нова йду, Господи, до тебе.

І припадаю до твоїх криниць,

І п'ю щасливі миті одкровення,

І падаю перед тобою ниць,

Благаючи Твого благословення.

Ольга Тимофеєва з юності захоплюється мистецтвом фотографії. На нашому святі вона представила свої фотороботи.  Захід сонця, краплинка роси на квіточці, мила білочка, красень лебідь, куполи церкви, осиротілий жовтий листочок на асфальті, краса осені, сусідський собака. Все це оточує нас, але за буденними справами і проблемами ми цього не помічаєм. А все це наше, рідне, частинка нашої України.

Наприкінці нашого свята лунало багато теплих слів, побажань. Особливо щирі вони були від колишніх вихованців Ольги Олександрівної, діточок Золотопотіцького  дитсадка далекого 1974 року. Вони пам'ятають свою виховательку  і гордяться нею.

З вітальним словом до землячки звернулися директор школи В.В. Свєташ, зав. дитсадком О. Г. Кузевич, директор Будинку культури В. П. Семак, бібліотекар с. Скоморохи М. М. Денис, вчителька І. І. Страмик та працівникм бібліотеки.

Музичним дарунком для гості була"Пісня про маму" у виконанні М. Сербенської.

Бажаємо нашій землячці Ользі Олександрівні здоров'я, творчих успіхів на ниві  слова, радості від життя та Божого благословення!  Чекаємо  нових віршів.